№ 4/2018

№ 4/2018

Fìnansi Ukr. 2018 (4): 115–126https://doi.org/10.33763/finukr2018.04.115

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ФІНАНСІВ

КРАУС Наталія Миколаївна

Інституціональний зріз дихотомії старих і нових інститутів розвитку сфери фінансів в умовах інноватизації

У статті досліджено інституціональний зріз дихотомії старих (чинних) і нових інститутів розвитку сфери фінансів. Обґрунтовано та розкрито сутність формальних і неформальних інститутів її розвитку крізь призму еволюційної й інституціональної парадигм. Встановлено, що формальні інститути сфери фінансів?– це спосіб організованої побудови фінансових відносин із урахуванням економічно-облікової формалізації зв’язків, статусів і норм, а неформальні?– інститути, що склалися спонтанно та утворили фінансово-економічні взаємозв’язки, взаємодії й норми міжособистісного та міжгрупового спілкування фінансистів, економістів. Неформальний фінансовий інститут виникає там, де припиняється дія формального. В результаті теоретико-методологічного аналізу формальних і неформальних інститутів сфери фінансів виявлено, що вони постійно вдосконалюються через зміни певних інституцій. Ідеться про якісні зміни нормативної бази сфери фінансів, формування нових традицій і правил ділової етики та фінансової культури. Еволюція фінансової системи відбувається завдяки ретельному вивченню умов взаємодії фінансових суб’єктів та обґрунтуванню потреби в поліпшенні таких умов, що забезпечує кращі результати фінансово-економічної діяльності.

Ключові слова:фінансовий порядок, дихотомія інститутів, формальні фінансові інститути, неформальні фінансові інститути, старі й нові фінансові інститути, інституціонально-еволюційне поле

JEL: B52

Краус Н. М. Інституціональний зріз дихотомії старих і нових інститутів розвитку сфери фінансів в умовах інноватизації / Н. М. Краус // Фінанси України. - 2018. - № 4. - C. 115-126.

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 115 - 126)

Завантажити

Завантажень : 668

1. Яременко О. Л. Глобальні дисбаланси та новий протекціонізм: інституційна гіпотеза. Економіка України. 2017. № 5–6. С. 106–122.
2. Білоцерківець В. В. Нова економіка: зміст та еволюція : монографія. Дніпро­петровськ : Січ, 2013. 366 с.
3. Завгородня О. О. Інноваційна динаміка національної економіки : монографія. Дніпропетровськ : Пороги, 2014. 407 с.
4. Єфименко Т. І. Фінансова наука та економічні реформи: інституціональний контекст. Фінанси України. 2012. № 8. С. 5–22.
5. Білорус О. Г. Глобальна структурна криза та трансформації фінансової світ-системи. Фінанси України. 2014. № 4. С. 32–46.
6. Бортіс Г. Інституції, поведінка та економічна теорія. Внесок до класико-кейнсіанської політичної економії / пер. з англ. Т. Бардадим. Київ : ВД “Києво-Могилянська академія”, 2007. 560 с.
7. Леоненко П. М., Краус Н. М. Співіснування формальних та неформальних фінансових інститутів у фокусі інституціональних змін. Національна економіка України в умовах європейської інтеграції : зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф., 19–20 жовт. 2017 р. Дніпро : НМАУ, 2017. С. 11–16.
8. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. Київ : Основи, 2000. 198 с.
9. Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. Б. Є. Патона ; НАН України, Ін-т економіки природокористування та сталого розвитку. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ, 2016. 72 с.
10. Степаненко С. В. Інституціональний аналіз економічних систем (проблеми методології) : монографія. Київ : КНЕУ, 2008. 312 с.
11. Стрижак О. О. Дихотомія формальних та неформальних інститутів. Економіка і суспільство. 2016. № 5. С. 19–25.
12. Тарасевич В. Н. О философии и методологии фундаментальной экономической науки. Європейський вектор економічного розвитку. 2007. Вип. 2 (3). С. 3–12.
13. Ткач А. А. Формування інституціональної парадигми економічної теорії. Бю­летень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2013. № 1 (6). С. 329–334.
14. Ageenko I. Взаємозв’язок формальних і неформальних інститутів. Prezi. 2014.
22 Oct. URL: prezi.com/-sgh--zl2dwu/presentation/.
15. Большой экономический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна. 7-е изд., доп. М. : Ин-т новой экономики, 2010. 1472 с.